Крилатий вислів «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» свідчить, що Т. Шевченко не був національно обмеженим, він радив переймати все прогресивне в культурі інших народів, не забуваючи свого як першооснови. «Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються», тобто, хто відмежовується від рідної мови й культури, той перевертень, бо мова, мистецтво — найдорожчі скарби народу, які треба оберігати та примножувати.